lina                                    Ліна Костенко

                                                                  Страшні слова, коли вони мовчать

 

 

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька притаілись,

Коли не знаєш, з чого іх почать,

Бо всі слова були уже чиімись.

 

Хтось іми плакав, мучавсь, болів,

Із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

А ти іх маєш вимовити вперше !

 

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

 

 

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить