Іван Франко
І ти прощай !
І ти прощай ! Твого ім’я
Не вимовлю ніколи я,
В лице твоє не гляну !
Бодай не знала ти повік,
Куди се я від тебе втік,
Чим гою серця рану.
Мене забудь швиденько ти,
Своїх діток люби, пести,
Будь вірна свому мужу !
І не читай моїх пісень,
І не воруш ні в ніч, ні вдень
Сю тінь мою недужу.
А як де хтось мене згада,
Най тінь найменша не сіда
На вид твій, квітко зв’яла !
І не блідній і не дрожи,
А спокійнісінько скажи:
„Ні, я його не знала !”