Юрій Андрухович
Що хочеш ти ?
Що хочеш ти ? Спокою під крилом
оцього даху, що гримів як бубни,
коли кохання, рятівне і згубне,
вривалось, ніби вітер, напролом,
і ми кружляли !.. передзвони рук,
тугих и чистих, наче мокрі весла,
будили нас , і ніжні рукомесла
витворювали промінь, пісню, звук.
А нині ми завмерли, як зима.
І ти така, немов ідеш сама
Кудись, де в тіло струми б’ють співочі.
І тиша повнить вени голубі.
І хтось далекий зріє у тобі –
Легке дитя, маленька грудка ночі.