Contra spem spero !

(Без надії сподіваюся, лат.)

 

Леся Українка

 

Гетьте, думи, ви хмари осінні !

То ж тепер весна золота !

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа ?

 

Ні, я хочу скрізь сльози сміятись,

Серед літа співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу ! Геть думи сумні !

 

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

 

Я на гору круту камяную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучі вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвилю очей –

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

Так ! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити ! Геть думи сумні !

 

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить