Микола Хвильовий

Що нам морок !

Там, де вітер

Лепетень

По підметах спорохнялих,

Коливались

Златовіти -         

Йшов новітній день !

Гей ! Сідаймо всі на релі –

Гайдабурити гайда !..

Морок, смуток ? Я веселий –

Молотка дзвінкий удар !

Тіні –

Зникли. Вечір синій

І – кривавий

Що мені ?

Я до цього також звиклий,

Як до мене тьмяні сни.

Уквітчали

Небо зорі…

Зорі списики у простір.       

І сьогодні, як і вчора,

Морок хмуриться від злості.

А у мене біля серця

Сиза горлиця туркоче,

Серце з ретязя зірветься

І голубку залоскоче.

Що нам морок, що нам смуток ?

Ми йдемо – наперекір,

Ми – весни найперші гуси,

Наші дні – бурхливий вир.

Хвильовий (1893-1933) – одна из самых трагических фигур украинской поэзии.

Живший в первую треть прошлого века, он полностью разделял все заблуждения того времени, был так называемым украинским «национал-коммунистом», т.е. хотел строить коммунизм, но с украинской спецификой, что было утопией.

Будучи русским по рождению, не воспринимал Россию и не видел для Украины общего с ней будущего – в чем оказался вполне прав. Сознательно отказался от творчества на русском языке. После осознания последствий украинского голодомора 1932-33г.г. призывал к отсоединению Украины от остального СССР.

Понятно, что в реалиях тех лет Хвильовий был обречен.

Он покончил жизнь публичным самоубийством в здании союза писателей «Слово» в Харькове.

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить