Леся Українка

 

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…

 

Хотіла б я тебе, як плющ, обняти,

Так міцно, щільно, закрить од світа,

Я не боюсь тобі життя одняти,

Ти будеш, мов руїна, листом вкрита,-

 

Плющ їй дає життя, він обіймає,

Боронить від негоди стіну голу,

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу.

 

Їм добре так удвох,- як нам з тобою,-

А прийде час розсипатись руїні, -

Нехай вона плюща сховає під собою.

Навіщо здався плющ у самотинні ?

 

Хіба на те, аби валятись долі

Пораненим, пошарпаним, без сили

Чи в розпачу повитись на тополі

І статися для неї гірш могили ?

 

1900

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить