Павло Тичина

(1891-1967)

 

Там тополі у полі на волі

(Хтось на заході жертву приніс)

З буйним вітром, свавольним і диким,

Струнко рвуться кудись в далечинь…

 

Йду в просторі я, чулий, тривожний

(Гасне день, облітає, мов мак).

В моїм серці і бурі, і грози,

Й рокотання – ридання бандур…

 

Хилить вітер жита понад шляхом

(Ой там хмара похмура с півдня)

І так смутно, так сумно співає –

Тільки перепел б’є десь у дзвін…

 

Моя пісне, вогниста, шалена

(Креше небо і котить свій гнів)

Ах, розбийся на світлі акорди,

Розридайсь – і затихни, як грім…

1914

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить